АВТОРСЬКЕ СВІТОБАЧЕННЯ ЛЕОПОЛЬДА БУЧКОВСЬКОГО В ПОВІСТІ «ВЕРТЕПИ»

Анотація

Автором зазначено, що через авторські експерименти з часом та немотивовані зміни перспективи нарації представлений художній світ сприймається навіть не як мозаїка чи колаж, як зауважують майже всі дослідники, а як калейдоскопічні образи, змінні у часі й просторі. Обумовлено. що такого типу конструювання моделей світу та їх перцепції історики літератури називають «стереометричними». Вказано, що фрагментарне світосприйняття корелюється з рівнем нашої обізнаності щодо оточуючого світу, є метафорою стану наших знань та способу їхнього формування. Обумовлено, що письменник неодноразово називає свої твори документами, основою яких є власна пам’ять і теперішнє розуміння переосмислених подій, а також спогади інших очевидців. Зазначено, що простір у прозі Бучковського, попри внутрішній динамізм, має ознаки обмеженості й замкненості. Зазначено модифікації простору визначаються героями творів та їхніми долями, що є додатковим свідченням новаторства письменника. Обумовлено, що згадана обмеженість символічно нагадує про детермінацію людської екзистенції та неможливість змін. Вказано, що письменник робить спробу об’єктивувати перспективу нарації та показати багатогранність людської особистості та різні способи її перцепції, з іншого – образи набувають багатозначності та певної розмитості, як і весь представлений художній світ творів. Автором підкреслено, що характерні письменництву Бучковського універсалізуючі узагальнення дозволяють читачеві зрозуміти, що в умовах воєнного часу смерть і злочин не мають національності. Обумовлено, що Леопольд Бучковський був глибоко вкорінений у світ культурного пограниччя, тонко відчував його органічні форми і, власне, почав творити, аби передати (спочатку в музиці, живописі, а потім і в слові) унікальне живе багатоголосся, яке становило неповторну якість його галицько-подільського краю.