ПРО ДЕЯКІ ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКІ КОНТЕКСТИ СТАРОПОЛЬСЬКОГО АПОКРИФУ ПЕРЕМИШЛЬСЬКІ РОЗДУМИ
DOI:
https://doi.org/10.17721/psk.2020.36.22-34Ключові слова:
апокриф, канон Святого Письма, Перемишльські роздуми, Vita Sanctae Beatae Virginis et Salvtoris Rhytmica, Протоєвангеліє від Якова, Євангеліє Дитинства Томи, грецький текст, церковнослов’янська мова, старопольська мова, болгарська (сербська) редакція церковнослов’янської мовиАнотація
Метою праці було звернення уваги на те, як у старопольському апокрифі Перемишльські роздуми втілено деякі контексти, спільні з грецькими текстами апокрифів та їхніми церковнослов’янськими перекладами. В літературі Середньовіччя апокрифічні тексти посідають дуже важливе місце. Вони виражають своєрідну народну побожність, своєрідне, подеколи індивідуалізоване розуміння християнської віри та неофіційні погляди на її найважливіші концепти. Перемишльські роздуми (надалі в тексті статті – RP) це найоб’ємніша польська пам’ятка, що містить 426 сторінок, є найбільш досконалим прикладом польської прози пізнього Середньовіччя і кращим зразком старопольської апокрифічної літератури. У статті розглянуто питання подібностей і відмінностей у змісті, лексиці й семантиці між досліджуваним старопольським рукописом і церковнослов’янськими перекладами згаданих апокрифічних Євангелій.
