ТЕМА ВІЙНИ У ТВОРЧОСТІ ЛЕОПОЛЬДА СТАФФА КРІЗЬ ПРИЗМУ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ

Анотація

Перша та Друга світові війни стали одними із найбільших катастроф в історії людства, що залишили помітний відбиток в усіх сферах людського життя. Мистецтво ХХ століття також не могло пройти повз, позаяк саме тоді за цією сферою остаточно закріплюється пріоритет відображення дійсності такою, як вона є, що робить її доступною для якомога більшої кількості людей. Найбільшим та найяскравішим виразником теми війни у культурному просторі того часу, зважаючи на свій величезний арсенал художніх засобів, стала література. Для поетів та письменників концепт «війна» означав не просто фіксацію трагедії, а передусім глибокі радикальні зміни у світогляді та сприйнятті людського буття.

Стаття присвячена вивченню специфіки рецепції та відтворення воєнної лірики Леопольда Стаффа в українському перекладацькому просторі. У ході дослідження окреслено статус літератури ХХ століття як головного виразника воєнних катастроф. На цьому тлі визначено вплив Першої та Другої світових воєн на естетичну еволюцію творчого світогляду Леопольда Стаффа, що обґрунтовує актуальність дослідження його воєнної лірики в контексті українських перекладів. Уточнено біографічний контекст життєвого шляху митця під час обох історичних катаклізм у зіставленні з його художньою рефлексією. На матеріалі поетичних творів зі збірок «Веселка сліз і крові» (“Tęcza łez i krwi”) та «Мертва погода» (“Martwa pogoda”) здійснено компаративно-перекладознавчий аналіз українських інтерпретацій знакових зразків воєнної лірики поета (виконаних Р. Радишевським, В. Гуцаленком, А. Глущаком, М. Рябчуком). На його основі з’ясовано провідні концептуальні способи реалізації теми війни у поетичному доробку Л. Стаффа — від неоромантичного пафосу й пошуку надії до повоєнного аскетичного трагізму. Визначено домінантні перекладацькі трансформації та стратегії, застосовані українськими майстрами слова, а також визначено рівень їхнього впливу на досягнення адекватності й еквівалентності перекладів. На основі одержаних результатів узагальнено висновки про ключові тенденції українського сприйняття воєнної лірики Леопольда Стаффа та стратегії її перекладу. Окреслено подальші перспективи розвитку досліджень польської міжвоєнної лірики у контексті перекладознавства.