ГНІВ. ДЕГРАДОВАНА БУНТАРСЬКА ТА ТРАГІФАРСНА РЕВОЛЮЦІЯ (ІНТЕРПРЕТАЦІЯ «ДИҐРЕСІЙ НА ТЕМУ КАЛОШІ» МІХАЛА ХОРОМАНСЬКОГО)

Анотація

Метою цієї статті є спроба детального аналізу та тлумачення роману під назвою «Диґресії на тему калоші» (1966) Міхала Хороманського. Я зосередив свою увагу насамперед на численних описах гніву в цьому творі, що визначає існування психічно нестабільної особистості. У цьому творі також часто зустрічаються описи інтелектуального бунту, спрямованого проти чужих, чужих аксіологічних моделей. Проте важливо те, що Хороманський представляє феномен широкого визначення прориву (наприклад, морального, соціального, культурного, цивілізаційного) у спотвореному дзеркалі з властивою йому дозою іронії та сарказму. Підпоручик Плюск-Завіли (головний герой), хоч і живе в безіменній західній країні, веде невтомну боротьбу в ім’я відновлення старомодної, наскрізь сарматської системи цінностей. Жорстока поразка головного героя призводить до спалаху неконтрольованих, неприборканих психосоматичних імпульсів. Тому в тексті я використовую нещодавно популярну теорію афектів, реалізація якої дозволяє мені приділити більшу увагу питанню плинних, важко визначених тілесно-духовних напружень, яке охоче порушує автор. У «Диґресії на тему калоші» почуття гніву призводить до танення, руйнування та ідентичності суб’єкта.