ПРЕЦЕДЕНТНІ ОДИНИЦІ В ПОЛЬСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ МЕДІАТЕКСТАХ

Анотація

У статті досліджено лінгвістичну специфіку актуалізації прецедентних феноменів – специфічних мовних елементів, що тісно пов’язані з когнітивною базою етносу й відбивають уявлення про важливі для певної спільноти явища, події та факти, – у польському та українському медійних дискурсах, їхній сугестивний потенціал. Актуальність обумовлена недостатнім висвітленням описаної проблеми в польському мовознавстві та потребою в зіставному аналізі одиниць, використаних носіями обох мов. Мета полягає у виокремленні й зіставленні особливостей ужитку згаданих феноменів у польських та українських медіатекстах.

Удалося з’ясувати, що прецедентні одиниці найчастіше трапляються саме в заголовках новинних і публіцистичних матеріалів, на історичних порталах, а також у блоґах. Така закономірність цілком логічна, адже заголовок виконує ключову функцію – привертає увагу читача й спонукає до ознайомлення з основним текстом. Використання впізнаваних культурних маркерів у назві увиразнює настрій публікації, активує потрібні асоціації і задає заздалегідь вибрану адресантом тональність іще до прочитання самого матеріалу. Особливо це помітно в текстах із суспільно-політичним забарвленням, де заголовки з прецедентними феноменами нерідко слугують механізмом зіставлення, оцінки, критики або гумористичної гри з усталеними уявленнями. Тенденції апелювання та функції одиниць у польських та українських текстах загалом схожі, що можна пояснити приналежністю обох мов до однієї слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї, хоч і до різних підгруп: польська – західнослов’янська мова, натомість українська – східнослов’янська. Отже, виділено такі спільні риси, як граматична подібність, синтаксична близькість, культурна спорідненість. Має значення також і сусідство двох країн, що позначається на історичному контексті. Тісні контакти польської та української мов формують підґрунтям для подальших досліджень використання в них прецедентних одиниць, зокрема й у порівняльному аспекті.