ПОЛЮВАННЯ, ЛІС, МАШИНА:ОЧИМА ЖМУДИНКИ КАРОЛІНИ ПРОНИВСЬКОЇТА ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО З КИЄВА

Анотація

Авторка статті аналізує два поетичні твори ХІХ ст. на мисливську тематику: Полювання (1858) Кароліни Пронивської (1828–1859), польської поетеси з Жмуді, та Ліс (1885) Володимира Висоцького (1846–1894), польського поета з Києва. Аналіз текстів розкриває приватне й соціальне тло їхньої генези, а також трансформацію ставлення до мисливського ритуалу, популярного серед польської шляхти. У вірші Висоцького проступає перспектива цивілізаційного й національного катаклізму (вирубування лісу, занепад почуттів, смерть), натомість Пронивська виявляє нову екологічну чутливість ранньомодерної людини, яка вже не полює, щоб убивати, а щоб засвідчити свою вразливість.