ОБРАЗ УКРАЇНСЬКОГО ЕМІГРАНТА В МАЛІЙ ПРОЗІ ВОЛОДИМИРА БІРЧАКА

Анотація

У статті вперше в українському літературознавстві проаналізовано особливості формування Володимиром Бірчаком збірного образу національно свідомого українця-емігранта, наділеного багатьма чеснотами і недоліками, змушеного долати виклики емігрантської долі. Розглянуто осмислення письменником подій із життя української еміграції після поразки національно-визвольних змагань 1918 – 1920 років, в яких і сам прозаїк брав безпосередню участь, через що теж жив і працював на еміграції. У пропонованій статті охарактеризовано збірку оповідань «Золота скрипка» (1937) та оповідання «Емігрант» (1941), що не ввійшло до збірок. З’ясовано композиційно-організуючу роль випробувань, які випали на долю героїв оповідань.

Ім’я Володимира Бірчака, закатованого радянським режимом у концтаборі м. Тайшет , було повернуте в літературний обіг після тривалого забуття аж у роки відновлення незалежності України. Мала проза митця жодного разу не була перевидана, тому досі залишається недослідженою.