МОДЕЛЮВАННЯ МОЖЛИВИХ СВІТІВ У ПРОЗІ СИГІЗМУНДА КРЖИЖАНОВСЬКОГО

Анотація

Сучасні дослідники вважають творчість російськомовного письменника польського походження Сигізмунда Домініковича Кржижановського «літературним феноменом» та «літературним відкриттям» ХХ століття. Публікації, переклади багатьма мовами світу і активне наукове освоєння художньої спадщини письменника починається в кінці ХХ – на початку ХХI століть.

У статті розглядається, що художня проза Сигізмунда Кржижановського презентує оригінальний художній гетерогенний світ, де структуроутворюючою стає модель «багатосвіття». У створенні безлічі взаємопроникнених світів у прозі Кржижановського важливу роль відіграє словотворчий експеримент. Кількість авторських оказіональних форм не піддається навіть приблизним підрахункам. Другим важливим чинником створення моделі «багатосвіття» вбачається очуднення (рос. «остранение» за Віктором Шкловським) як феноменологічний та гносеологічний принцип та прийом. Художня свідомість письменника базується на феномені осмислення, пов’язаного зі зміною ракурсу бачення і розуміння, що вириває предмети або речі зі звичних контекстів впізнавання і заново описує їх як «нововідкриті» явища. Завдяки цьому звичне постає незвичним, дивним. Кржижановський створює умовні світи, метафізичні, фантасмагоричні й парадоксальні. У цих дивних світах розмиваються межі реального та ірреального, сама фантастика набуває рис реального, а реальність постає фантастичною. У цих світах нерідко функціонує «логіка» алогізму та парадоксу. У художній мові письменник використовує стратегію «очудненого» найменування, що творчо збагачує мовленнєві ресурси та оновлює літературний тезаурус.

У художньому світі Кржижановського домінантні сюжетні та образотворчі стратегії базуються також на прийомах: оживлення речей, явищ та абстрактних понять, думок і слів тощо; матеріалізації та сюжетної реалізації метафор; використанні гротеску. Важливу роль відіграє насичена інтертекстуальність та ігровий модус на різних рівнях: від мовного і мовленнєвого до кодифікації культури. Завдяки цьому художньо реалізується авторська модель філософії творчості та філософії культури як нескінченного поліфонічного полілогу, безперервного творчого процесу та безмежної творчої уяви.