ЖАНРОВІ АСПЕКТИ ШЛЯХЕТСЬКОЇ ҐАВЕНДИ ЮЗЕФА–АНТОНІЯ РОЛЛЄ
DOI:
https://doi.org/10.17721/psk.2020.36.276-283Ключові слова:
жанр, ґавенда, шляхетська ґавенда, гавендяр, Креси, хронотоп, наратор, романтизмАнотація
У статті розглядаються аспекти літературного жанру «ґавенда» і її різновиди: «ґавенди шляхетської, історичної, романтичної, простолюдної, жебрацької, жовнірської». Розкривається її унікальність, різноманітність, художня цінність і актуальність. Ми дослідили літературні аспекти жанру в оповіданнях Юзефа– Антонія –Аполінарія Роллє, відомого також під псевдонімом Доктор Й. Роллє. Його постать вирізняється серед видатних «гавендярів» ХІХ ст., які описували події краю. Лікар, історик, публіцист є інтерпретатором подій на Волині, Київщині, Поділлі. Більшу частину свого життя він прожив у Кам’янці-Подільському, де написав «Zameczki Podolskie na kresach, « multańskich», «Opowiadania historyczne», «Gawędy z przeszłości», «Opowiadania», «Szkice i opowiadania», «Sylwetki historyczne» та ін. Висвітлюються проблеми розвитку історичної прози на українсько -польському ґрунті ХІХ ст., суспільно – політичні умови, які вплинули на формування літератури. У статті ми дослідили тенденції, які спостерігаються в межах одного жанру а також різноманітність його форм і особливості.
У своїх творах, А. Роллє інтерпретував не лише історичні події, але й змальовував образи, які доповнюються соціально–художнім узагальненням. Значна їх частина стосується ролі непересічних жінок ХVII– ХVIIІ ст.., їх долі і життєвих перепитій, які є відображенням історичної епохи, традицій і менталітету. Доктор А. Роллє відтворює як зовнішні сторони реалій, так і передумови його власної позиції і мотивацію вчинків. Суб’єктивна точка зору оповідача ,вільна форма розповіді, яка як правило відбувається в дружньому колі слухачів — це основні ознаки жанру. Особливістю ґавенди є також і те, що особа, яка переповідає, була учасником або свідком подій. Наукові дослідження письменника є вагомим внеском в історіографію, літературу та інші сфери суспільної діяльності. Заслугою письменника є також і те, що він звернувся до постаті Устима Кармалюка оповідaнні «Opryszek» і таким чином надихнув М. Старицького до написання роману «Розбійник Кармелюк». В творах він майстерно поєднує історичні факти та фольклорні елементи, що гідно оцінили його сучасники, серед яких І. Франко та В. Антонович. Ґавендовий стиль письменника, його жанрові особливості у творчості представника «української школи» доби польського романтизму ми дослідили у статті.