НАПІВЗАБУТИЙ ЄЖИ ГЄДРОЙЦЬ

Анотація

Понад 50 років Єжи Гєдройць очолював «Культуру», часопис, що відіграв історичну роль у формуванні поглядів насамперед польської еміграції (принаймні частини її), але також частини еміграції української, білоруської, російської, інших слов’янських і не тільки слов’янських народів – і не тільки їхніх еміграцій. Гєдройць був автором концепції солідарної співпраці представників східноєвропейської еміграції - як прообразу майбутнього співжиття й політичного та культурного діалогу визволених від тоталітаризму  народів Центральної та Східної Європи. Цю концепцію творили й інші видатні польські особистості, яких гуртував і надихав Гєдройць. Оскільки та концепція грунтувалася на доконечній історичній потребі: відмовитися від задавнених взаємних претензій та антагонізмів, погодитися на розумні компроміси заради спільного добросусідського майбутнього, - вона зіштовхувалася з глухим або й відвертим спротивом консервативної частини кожної з діаспор. У цьому контексті виняткового значення надавав Єжи Гєдройць польсько-українському порозумінню, що його він уважав засадничою передумовою стабільності  та розвитку всієї Центрально-Східної Європи. Від 20-х – 30-х років Гєдройць підтримував зв’язки з широким і різнорідним колом українських діячів, серед яких бачимо і єпископа  Григорія Хомишина, і керівників угодовської УНДО, і редактора «Діла» Івана Кедрина-Рудницького, і ідеолога націоналізму Дмитра Донцова, і емігранта з «Великої України» поета  Євгена Маланюка. З «Культурою» були пов’язані такі видатні українські інтелектуали, як Іван Лисяк-Рудницький, Юрій Шерех (Шевельов), Ігор Костецький. У Франції Єжи Гєдройць, за його свідченням, мав контакти з видавцем української енциклопедії Володимиром Кубійовичем. Тісно співпрацювали з колом «Культури» Борис Левицький і надзвичайно діяльний Богдан Осадчук.