НАРАТИВИ ПЕРЕТИНУ МЕЖІ: ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА РОМАНУ ЗОФ’Ї НАЛКОВСЬКОЇ «МЕЖА»

Анотація

Авторки розвідки зосереджуються на аналітично-інтерпретаційному осягненні екзистенційних досвідів літературних суб’єктів роману Зоф’ї Налковської «Межа». Формотворчими й сенсотворчими домінантами досвіду персонажів є відчуженість, страждання, хвороба, розпач, божевілля, смерть. Ці домінанти формуються у взаємно доповнювані наративи роману, які, своєю чергою, вибудовують його архітектонічну, сюжетно-фабульну та персоносферну цілість, відтак доводять його екзистенційно-психологічну природу. Наративи екзистенційно-психологічних досвідів об’єднані й спричинені над-наративом перетину межі – моральної, суспільної, екзистенційно-філософської. Наслідком перетину моральної межі стає втрата літературним суб’єктом внутрішнього Я, розчавленого у непримиренності між моральною нормою та діями, що її заперечують. Ілюзорним усправедливленням перетину суспільної межі стає переконання про неможливість змінити соціальний статус людини. Глибинно непоправним для персонажів роману є перетин екзистенційно-філософської межі, за якою втрачається сенс життя. Антагоністична спорідненість перетинів межі окремими персонажами вибудовує колективну картину світу й окреслює твір як психологічний роман з генологічними ознаками соціально-морального роману, який сягає реалістичного літературного письма і водночас пов’язаний із прикметами модерністської філософії екзистенціалізму. Роман Зоф’ї Налковської «Межа» – з його розмаїтими наративами екзистенційно-психологічних досвідів літературного суб’єкта – вагомий літературний здобуток польської міжвоєнної прози, що виринає з реалізму й занурюється у сутінкову модерністську філософію та уславлений у міжвоєнні психоаналіз.