ПОЛЬСЬКА РЕЦЕПЦІЯ «СЛОВНИКА ВІЙНИ» ОСТАПА СЛИВИНСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.17721/psk.2024.40.442-459Ключові слова:
документальна оповідь, читач, рецепція, переклад, війна, травматичний досвідАнотація
Сучасна українська культура впродовж останнього десятиліття розвивається в умовах глобального суспільно-політичного потрясіння, яким стала воєнна агресія сусідньої країни на суверенну українську територію. Відтак літературний дискурс в умовах кризи пострадянської системи цінностей з абсолютно нагальною потребою її переоцінки та одночасним (пере)осмисленням дійсності війни щораз більше тяжіє до творення нефікційної літератури як свідчення і/чи емоційного документування проживання українцями драматичних подій. Водночас творче письмо українських літераторів через «надавання форми пережитому» (О. Сливинський), вербалізуючи переживання і біль, стає теж, без сумніву, психотерапевтичним жестом, засобом ретравматизації. Позбавлені художньої гри короткі тексти-монологи «Словника війни» занурюють читачів у особливий спосіб архівації українського опору.