ФРИДЕРИК ШОПЕН У ПОЕТИЧНОМУ СПРИЙНЯТТІ КОРНЕЛЯ УЄЙСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.17721/psk.2023.39.449-463Ключові слова:
Фридерик Шопен, музика в літературі, романтизм, синтез мистецтв, Корнель УєйськийАнотація
Статтю присвячено дослідженню взаємозв’язків музики та літератури на прикладі поезії циклу Корнеля Уєйського «Переклади Шопена» («Tłumaczenia Szopena»). «Останній великий поет романтизму», як його часто називають, поділяв загальні переконання про єдність мистецтв, тому в його доробку наявна певна група творів, орієнтованих музично. Варто зазначити, що в синтезі мистецтв музика посідає чільне місце, як найменш матеріальний посередник контакту з нескінченним. Вона посилює естетику епічного, ліричного і драматичного слова, додає йому вагомості та проникливості. Не можна не згадати також і про її величезні виражальні можливості. Під час аналізу епохи романтизму, її художніх течій та стилів, доходимо висновку, що естетика цього періоду була відкритою. Існувало переконання, що музика має статус універсальної мови та є мірилом усіх мистецтв, а «музична» поезія може стати універсальною мовою, що сягає глибин світу. Зверхність музики над словом у свідомості романтиків випливала з того факту, що звуки, як і слова, мали семантичні властивості, виражали думки, враження і насамперед почуття, але були невизначеними, невловимими. Безперечно, для того, щоб ми могли впевнено стверджувати про зв’язок літературного твору з музичним, належить розуміти, які характерні риси на це вказують. Питання визначення елементів, що характеризують взаємозв’язок музики та літератури, досить складне та неоднозначне. Попри це, визначено низку елементів, що вказують на взаємозв’язок музики та літератури у поетичному творі. Корнель Уєйський вбачав у музиці «значення», програмний та ілюстративний зміст. Його бачення можна окреслити наступним чином: «Поет – це той, хто перекладає словами те, що музика диктує його серцю». Творчість геніального польського композитора та піаніста Фридерика Шопена, що проникає в душу кожного її слухача, не залишила байдужим і К. Уєйського. Мотиви та теми, які пронизують цикл «Перекладів Шопена» («Tłumaczenia Szopena»), подібні до загальних у баченні критиків. Окрім цього, вбачаються спроби автора «музикалізувати» вірш на ритмічному рівні та перенести деякі структурні елементи музичного твору до сфери літературного тексту.