АКСІОЛОГІЧНО-ЕТИЧНИЙ ВИМІР ЛІТЕРАТУРНИХ РЕПОРТАЖІВ «ТИ НАЧЕ КАМІНЬ ЇЛА» ТА «Я НАМАЛЮЮ ТОБІ СМЕРТЬ» ВОЙЦЕХА ТОХМАНА
DOI:
https://doi.org/10.17721/psk.2023.39.355-371Ключові слова:
війна, травматичний досвід, геноцид, читач, літературний репортаж, репортерАнотація
Уперше в українському літературознавстві проаналізовано літературні репортажі «Ти наче камінь їла» та «Я намалюю тобі смерть» Войцеха Тохмана, присвячені геноциду на Балканах та в Руанді в першій половині 1990-х рр. Розглянуто феномен репортерської творчості Войцеха Тохмана, осердям якої є аксіологічно-етична проблематика. Схарактеризовано особливості оприявнення у двох збірках драматичного досвіду свідків/жертв/катів, що живуть у пост-травматичній реальності та долають породжені нею моральні дилеми. Висвітлено трактування польським репортером своєї етичної місії/відповідальності за репортажі та їхній вплив на читача. Окрему увагу зосереджено на осмисленні особливостей динаміки рецепції двох збірок репортажів Тохмана в Україні, де екзистування суспільства впродовж останнього десятиліття позначене пошуком дієвих стратегій (про)життя реальності війни в умовах кардинального (пере)форматування індивудуальних i колективних ціннісних систем.