ВІД МІСЬКИХ ЛАБІРИНТІВ ДО ЗАКАМАРКІВ ПІДСВІДОМОСТІ («ВУЛИЦЯ КРОКОДИЛІВ» БРУНО ШУЛЬЦА)

Анотація

У статті розглянуто одне з ключових оповідань збірки Бруно Шульца «Цинамонові крамниці» в контексті естетичної своєрідності прозопису польського прозаїка-модерніста, його онтології і поетики. Зосередженість на химерній природі образності, здатності слова до творчої деміургії, синтезу духовного і матеріального цілком логічно підводить до думки про онтологічне пограниччя Шульца. Саме з цієї точки зору зінтерпретовано художній часопростір «Вулиці Крокодилів» як композиційного і змістового центру збірки. Акцентовано на багатовимірній функції Шульцевого слова, щільно пов’язаного з автобіографією, міжпоколіннєвою пам’яттю, колективним несвідомим, теорією архетипів. Простежено зв’язок слова з поетикою формотворчості, а ословлення розглянуто під кутом зору сакралізації зображуваних об’єктів, їх співвіднесення з біблійними актами творення світу. Виокремлено феномен «анексії підсвідомості», його вплив на слово, уявлення як конструкти авторської репрезентації світу. Співвіднесено образи крамниці, товарних складів, лабіринту з підсвідомістю, найпотаємнішими закамарками людської душі. Не менш важливим є зв’язок з культурним простором, картографічними образами бароко, графічним мистецтвом і критичними авторефлексіями письменника. Досліджено палімпсестність міського простору, наявність у ньому різних культурних традицій і антропологічних практик повсякдення. Простежено зв’язок образів оповідання з типово Шульцевими концептами лялькової, маріонеткової поведінки, психології мімікрії, пристосуванства до ситуації. Доведено амбівалентність авторського світу, побудованого на грі словесними планами, балансуванні між реальним та ірреальним, сферою денотатів і техніками репрезентації.