ПОЛЮВАННЯ НА «ЗУБРА»
DOI:
https://doi.org/10.17721/psk.2023.39.193-202Ключові слова:
Ренесанс, літературне «пограниччя», епічна поема, переклад, переспів, природна людина, героїчний чин, новолатинські поетиАнотація
Стаття висвітлює творчу спадщину новолатинських поетів, які належали українській, польській, білоруській (литвинській) й литовській літературам, зокрема доробок священника, секретаря великокнязівської канцелярії та єпископа Полоцького, публічного нотаря апостольської канцелярії для Великого князівства Литовського, представника Відродження Миколи Гусовського (близько 1470 –– після 1533) — магістра риторики, згодом доктора філософії Болонського університету, передусім його епічну поему «Пісня про зубра», або «Пісня про вигляд, лють зубра та полювання на нього» («Carmen de statura feritate ac venatione bisontis») на замовлення Папи римського Лева Х Медічі, простежує історію її написання в контексті тогочасного письменства, появу латиномовної пам’ятки в Петербурзі (1853) й Кракові (1894; з передмовою й коментарями Я. Пельчара) та пізніші рецепції й переклади (В. Маслюк, А. Содомора та ін.). Предметом аналізу обрано переспів цього твору, що здійснив А. Кичинський, мотиви, що спонукали поета до такої праці, історія написання цього переспіву, метричні (п’ятистоповий дактиль), композиційні й смислові особливості довільної авторської версії зразка при збереженні ренесансного колориту, героїчного чину й державницьких переконань доби князя Вітовта (1392 –– 1430), принципів природної (лісової) людини.